[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fpGPHa1G53M[/youtube]
Згадаю все - і посміхнуся,
А як було це все ж давно!
Та я все рівно озирнуся...
Ніким - судьбою це дано.
Нащо?- питаю я у неї,
Для чого їй була ця гра?
Яка жорстока ця ідея,
Та ця історія стара...
Як часто в пам"яті спливає
Той незабутній один день.
Чомусь це пам"ять все тримає,
Що залишилася лишень.
Давно вже поїзд відійшов,
Не буде більше вже зупинки.
Вокзал був свідком тих розмов,
Які тривали лиш хвилинки.
Та серце все ж чомусь болить,
Чому тебе не зупинила?
Ось що зробила ота мить:
За нами двері зачинила...
Тепер було б все по-другому,
На зло жорстокій оцій долі.
Лишився присмак полиновий,
Що відчуваю мимоволі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909562
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2021
автор: Н-А-Д-І-Я