Бродив я цим світом засніженим
Було все окей лиш поки я не зустрів
Королеву Снігів. Писав їй вірші
Два п'ять девять , десятки
Ох як я любив її колись
Спіритичний сеанс , нема вибору
Архангел сказав її забудь,
Читай Євангеліє і щасливий будь
Я не послухав ангела ігнорував
Тому й по справжньому кохав
Королева Снігова нанесла рани
Еліксиру душі моєї
А я писав писав писав
У кожне слово я вкладав любов
А ти мовчала бо твоя пора зима
Для тебе в серці поета нема
Пролетіла комета серця мого печаль
Ти як розкрита газета
Не для мого момента
Ну що ж іди люби другого
Мені ж спасибі чарівного
Чи може вірші ті погані
Чи в слові оклику нема
Ти королева а пора твоя зима
Чому ж спасибі не сказала
Бо 30 віршів це тобі ніщо....
Тоді питання а писав я їх навіщо????
Подяки навіть і не заслужив
Писав я лиш для тебе і для цього жив
Тебе обожнював тобою дорожив
Нема спасибі за вірші?
Тепер весна і все підуть дощі
Тобі люди признаються інші
Тоді іди із іншим ти броди
Забродиш мить хай їм
Броди із ним люби
А хто для тебе я
Ти все одно лиш не моя
Я не достоєн у твоїх очах спасибі
Хай Метатрон розсудить нас
Бо я попав в кохання твій полон
Я не пишу і перестав писати
Ти ні тобі аби мене провокувати
Ієремеїле архангеле великий
Як так бо я поет простий
Вона ж Богиня
Усе в твоїх руках
О ангеле великий
Чому така жорстокість?
Писати вірші а нема спасибі
Бо Бог жорстокий наче меч
І ждав я архангела Михаїла
Що він прийде і почуття очистить
Тебе забуду буду як в раю
Та ні на горе на недоленьку мою
Прийшов сам Азраїл!!!!
Він був в плащі монаха
Але без лиця
За що поету кара ще оця
Я буду сильний витру сльози за любов
Почну як новий жити знов
Для чого мені ця нещасная любов
О Метатроне захисти своїм світінням
О Азраїле чом тобі я так цікавий
Мій дом захищений ти не пройдеш
Але хоч може печать любовну забереш
Мені потрібне каяття бо недостойний на взаємне почуття
Азраїле нікого з нас ти не чіпай
Та скажи як це пережити
Коли без неї я не можу жити.
Я їй нічого поганого не бажаю
Любов як свято урожаю
Ну що ж так ти красива
Неповторна , загадкова і мрійлива
Та може хватить фото виставляти
Такі щоби мене спровокувати
У тебе інший той романтики більш не дає
Тому читаєш творіння ти моє
От мушу вірш тобі писати
А треба в паралельні світи заглядати
Бо ти ЧАКЛУНКА і мене причарувала
Вже 10 років я тебе люблю
Царицю славную мою
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909579
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2021
автор: Ростислав Мельничук