[i]На вістрі олівця –
Залишу біль розгубленого світу,
Горять пусті надії, ніби смолоскип.
Печаль, що рве серця
я гумкою із вірша наче витру,
Та ти залишишся, бо в душу вріс-прилип.[/i]
Рядками навпростець
Крик почуттів далеких і зігрітих
Складає в образ твій незгаслий силует.
Малює олівець
Все те, без чого дуже важко жити –
Клубок кохання двох – як вічний хитросплет.
[i]Забута тема ця
Враз оживе… обнулена? Зітерта?
(Душа поета надвразлива отака!)
На вістрі олівця
Все те, що вже не вирвати до смерті,
до нас притулиться коханням із рядка.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909779
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.04.2021
автор: Білоозерянська Чайка