Усе, що знерухомлене, в пісок завжди тече.
Там те, що стало стопленим, відмерло, не живе
І чи було, хто відає? Присипане піском.
А навкруг біла віхола, що збила хід зірок.
Забились в куток атоми, нейрони – у КОВІД
І в очі те покапали, що холодніш за лід.
19.09. 2021 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909857
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2021
автор: seroglazka