Вам не здається, любі друзі,
що в цей важкезний для нас час,
нам наша влада, як гадюччя,
ніби ватага розбишак...
Не нарікаєм ми на Бога,
та треба владі совість мать...
Щоб у часи повні тривоги,
лише про статки свої дбать...
Не нарікаєм ми й на долю,
хоча і важко нині жить...
Шукаєм виходу із болю,
та щось той вихід нам лиш снить...
Хоча уже й весна настала,
і сонце нам дає тепло...
Та влада совість десь сховала,
а мо" її і не було...
Лише про себе влада дума,
збільшує статки знов стократ...
І хоч зима уже минула,
гроші панують в них і блат...
І підприємства не працюють,
Нема у простолюду свят...
А панство знову в нас жирує,
і їм, звичайно, не до нас...
І виживає, хто як може,
сім"ю ж то треба годувать...
Може весна нам допоможе,
хоча би настрій нам піднять...
А що там робиться в лікарнях,
(медикам важко працювать...)
І в дитсадках, і звісно, в школах,
онлайн знання всім здобувать...
Коронавірус змінив долі,
додав турбот і суєти...
Хоч негараздів в сім"ях в волю
та не лишив нас доброти...
Ми в кулаки збираєм волю,
щоби друг другу помагать...
І вчора, завтра і сьогодні,
ще й перемоги здобувать...
Не нарікаєм ми на долю,
зумієм все в житті здолать...
І на своїм життєвім полі,
і жить, й любить і працювать...
Хай не надіється ця влада,
що їй усе з часом мине...
З часом відновиться вся правда,
й народ цю владу прокляне...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909858
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2021
автор: геометрія