[i]Похмурий ранок залило дощем –
Рясним, весняним… безперервно хлище!
Б’є в підсвідомість: вихідний – поспи ще,
Але той сон кудись поспішно щез.
Піднявся вгору і махнув крильми,
Залишив вдвох з дощем мене раптово.
Старію… бачу сни не кольорові,
( підводка винна з чорної сурьми*?)
Але ж весна! І мокрий цей вікенд
Живому світу є бажа́ним раєм.
- Так дощ іде? Чи я таки дрімаю?
- Йде-йде! Киває липа, змокла вщент.[/i]
*сурьма – арабська чорна фарба для підведення очей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909929
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2021
автор: Білоозерянська Чайка