Воркує голубка жалісно на клені.
Вже зима минула, весна-красна нині.
- Чому одиноко у журбі воркуєш ?
Чи весні не рада, а тому й сумуєш...
- І весні я рада й привітному сонцю.
Постукало горе у моє віконце :
Зима була люта і снігу багато,
Полетів мій голуб поживу шукати.
Полинув коханий, тай не вернувся...
Тому у зажурі з собою борюся.
Ясний світ не милий... Бути молодою, -
Якже тепер жити, зоставшись вдовою ?
- Не сумуй, голубко, бо доля вдовиці:
Розраду шукати в будь-якому віці.
Ой, сива голубка воркує на клені,
Розраду шукає у красі весняній.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910028
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2021
автор: Галина Лябук