Похмурий сірий вечір
Цілує ніжно плечі
Оголених і чистих
Дерев. Бо вітер листя,
Що одягом буяло,
Що тіло прикривало,
Вже розірвав та й кинув,
Забув - і геть полинув...
А листя залишилось,
Дощем холодним вмилось
Й, заплакане, дрімає
У сутінках - не знає,
Що то кінець...
Стемніло.
Затихло. Оніміло
Усе живе, лиш вечір
Дерев цілує плечі,
Хоча і сам не знає,
Чи справді їх кохає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910214
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.04.2021
автор: Олена Мережка