Зустрічає мене тут завжди
Верба старенька на краю дороги.
Під нею , в затишку, є десь мої сліди,
Дзвенить моє дитинство босоноге
Разом росла я з нею і раділа,
Сонечку і дощику , й веселці...
Ніколи гілочку зламати не посміла,
Біль озивався у маленькім серці.
Вербичка розпускала свої коси,
Зростало щедро молоде гілля.
Дощі поїли й споришеві роси,
Давала сили матінка-земля.
Літа летіли вихору вітрами,
Та не зламали, не знищили гілля.
Стоїть верба-красуня над полями...
Її я бачу, ще як йду , здалля.
Вона мій погляд зачаровує красою,
І спогадом, що так в душі теплить...
Іду на хутір , як колись , росою,
Де верба ніжно з вітром гомонить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910234
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.04.2021
автор: Калинонька