У долині горох в’ється,
На горбах буяє жито:
- Скажи, куме рідненький.
За що ж тебе побито?
- Не питайте, кумцю люба,
За ініціативу -
Я сусідці допоміг
Нарвати кропиви.
Теща поруч десь була…
І що її вкусило?...
Граблями добре провела
Нам по ногах і спині.
- Що, каже, волоцюго
Собі ти дозволяєш?
Он “корона” людей косить,
Мовби й не замічаєш…
- Тещо, моя рідненька,
До чого твої речі?
Насунь маску на лице
Й сиди собі на печі,
Бо "корона" - десь читав я,
Боїться дуже печі,
Лікування ж козакам –
Це кропива і гречка.
В.Ф.- 05.04. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910309
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.04.2021
автор: Веселенька Дачниця