Серце знає про вічність: вона ще не тут
І від цього воно так страждає
День за днем прокладають до неї маршрут
Наші душі такі спраглі раю
⠀
Ніби скарб, у кулак ми схопили момент
Не бажаєм його відпустити
Від буденності хоч би один елемент
У свій рай хочем перетворити
⠀
Кожен біль, що дірявить убогі серця
Нам нагадує, де ми живемо
Ми прямуєм долиною сліз до кінця
Стоїмо за дверима Едему
⠀
Кожна мрія нездійснена плаче про рай
Кожна зірвана квітка зів'яне
І хоч скільки цей світ занепалий благай -
Він ніколи нам раєм не стане
⠀
Але в серце людині Бог вічність заклав
Вона вогником тихим жевріє
Просто йдімо на світло містком добрих справ
І дійдемо, лиш маймо надію
______
Екклезіяста 3:11
"...усе Він прегарним зробив свого часу, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє людина тих діл, що Бог учинив, від початку та аж до кінця..."
⠀
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910354
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.04.2021
автор: СвітанОk