Згортаєшся в його обіймах,
і всі відстані, що роз’єднували, видаляються,
І всі втрати, покраяні,
рідшають силуетами,
мігрують по шкірі.
Серце перенасичене швидким поривом тепла -
Наодинці з ніжністю.
Відчуття внутрішнього голосу глибшає.
Чергова анестезія скаліченого серця
фіксується в дотику.
Пам'ять, як сенсор,
що при максимальній напруженості
відмирає,
Якщо вчергове зрадиш собі,
перекривши руками кисень.
Бо на кожному кроці сповідують,
що смак можна змінити.
Але самого себе не зміниш,
бо ж серце вростає у іскру.
Кожною клітиною мозку.
Шукає вогонь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910412
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2021
автор: Олеся Шевчук