Полюбила, весно,
ти вітри й дощі...
Поливаєш чесно
дерева й кущі...
Й людей не жалієш,
не даєш тепла...
Бува й снігом сієш,
хоч ти й не зима...
Уже другий місяць
ти вже йдеш, весна...
Чи згубила мудрість,
а чи чогось зла?..
Усе рідше сонце
з - за хмар вигляда,
Закрила віконце
для добра й тепла...
Від ції негоди
й птахи поховались...
Вибрики природи
що ж скажи нам сталось?..
Стомилися люди,
і природа вся...
Лиш калюжі всюди,
й сонце не сія...
Молимося Богу,
й просимо тебе:
Весняну погоду
неси нам уже ...
Будь великодушна,
тепла дай й краси...
І не будь байдужа,
й радість нам неси...
Бо ж ми від негоди
багато втрачаєм...
Й весняні пригоди
від тебе чекаєм...
Полюбила, весно,
ти дощі й вітри...
Ну скажи нам чесно,
чом сердишся ти?..
Ми ж тебе чекали,
і чекаєм ще...
І з теплом цікавим,
й лиш трішки з дощем...
Ти ж перестаралась,
мало не щодня,
дощами вмиваєш,
вже плаче й земля...
Ми ж благаєм, весно,
ти й нас полюби...
А ми будем чесно,
тебе берегти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910431
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2021
автор: геометрія