Навіть гадки не мала, що десь ще існують такі:
без страху до любові, без боязні втратити віру.
І не знала, що в образі геть одинокого звіра
розгораються атоми сильні й водночас легкі.
Бережи його, Боже, він має у собі світи,
кожен світ його – наче з дитинства солодка цукерка.
До очей його можна дивитися, як до люстерка,
увійти у них і залишитися там назавжди.
Бережи його, Боже, він має до мене ключі.
Бадьорить мої дні, наче кава ранкова в горнятку,
він розгадує серце моє, як важливу загадку,
і читає уважно мене по складах при свічі.
Бережи його шлях, він будує надійні мости,
збережи його вміння в житті цінувати й краплину.
Я в ньому поселюсь, як у мушлі яскрава перлина,
і всередині нього коштовністю стану рости.
Його струни не рвуться, а зріють, як в полі жита.
Бережи його, Боже, він вміє долати пустелі.
Його сни збережи у моїй кольоровій постелі
й теплу хвилю його десь понизу мого живота.
© Ольга Береза
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910438
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2021
автор: Ольга Береза