Півні марно кричать:
Зорі в темряві сплять.
Місяць чухає гостру борідку.
З-поміж хижих примар
Оком світить ліхтар,
Чимось схожий на квітку нагідку.
Хоч терпи, хоч ячи—
Все навколо мовчить.
Тисне з двору арсенове небо.
Хто ж мій сон налякав?
Може, сам заблукав,
А чи йти не бачить потреби?
Вже не ніч, ще не день —
Час прозрінь й одкровень…
Бачу: морок ворушиться тихо.
Свій покинувши схрон,
Серед сплячих ворон
Хвацький танець гарцює безвихідь.
Втретє півні кричать,
З ночі знято печать.
Білий голуб клює сни зі шпанок.
Де гірчавий полин,
Обрій маками сплив.
Врешті-решт… мандариновий ранок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910465
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2021
автор: Valentyna_S