Живу як вмію - слава Богу
Несу як можу я свій хрест,
За всяку дякую дорогу
І свій долаю Еверест.
Буває, що іти не сила
Ніби над прірвою іду,
То Янгол підставляє крила
То втішить Бог мою журбу.
Якщо в житті хтось ображає
Словами коле як ножем,
Я злобу в серце не пускаю
Гоню з душі образи щем.
Не плачу, що життя минає
Не знаю скільки ще доріг,
Весні я двері відчиняю
Любуюсь взимку я на сніг.
Радію золотистим нивам
Осінній радує пейзаж,
І відчуваю - я щаслива
Життя - це скарб, а не багаж.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910479
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.04.2021
автор: синяк