Питання журливі,
Як прорис
Незнаного майбуття.
Можливо.
Життя – це поїзд.
Але,
Хіба ж це Життя.
Нитками Буття
Не рейки –
Метелика кокона лад.
Живе сповиття
Не зі шлейки
Для лялечок вишніх монад.
Твоїми крильми
За Тебе
Ніхто і не ворухне.
Зростати з пітьми
У небо
Щасливої Волі звідне.
Тільки Воля дарує крила,
А меблями долі не жити.
В прірву падає злого сила.
Сила доброго – СВІТле творити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910632
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2021
автор: Андрій Ключ