Із Прелюдії до роману Олега Мінгальова "Л*йномети та Пегас"
6. Фауст - маг і досліджувач
Що взагалі розуміти під фаустівським началом, якому я не зраджував до цього дня?
Передусім це знання, як навіть звичайнісіньку хвильку гніву перетворювати на креативність. Це керування алхімічними процесами, що відбуваються у нашому сумлінні. Це вміння працювати з причинно-наслідковими зв'язками та, якщо потрібно, катапультуватися геть зі сну тієї реальності, що складається доволі негативно. Обірвати якусь дурну черговість обставин та пригод оцієї самої реальності, що нам ввижається так само, як вона ввижається Крішні. І це усвідомлення того, що Матерію, Природу символізує саме жінка.
Отже, жіноче начало надзвичайно важливе для Майстра.
Скажімо, булгаківська Маргарита близька до красного письменства, вона закохана у свого геніального письменника - Майстра. В образі Маргарити літературознавці знаходять подібність її з королевою Маргаритою Наваррською, однією з перших французьких жінок-письменниць. У її королівстві знайшов притулок Еразм Роттердамський; її друзями були Ронсар та інші поети, знала давні мови, цікавилася наукою, була хазяйкою найбільш відомого літературного салону XVIII ст., а також автором збірки 72 новел «Гептамерон».
Дещо перелицьований образ Гретхен за поемою Гете «Фауст» ми знаходимо також в романі Л. Толстого «Воскресіння». Аксіомою є те, що жіноча та чоловіча енергії синергетично впливають одна на одну і порушувати ці закони аж ніяк не можливо, бо не минеш відповідальності перед вищими силами.
Чи можна стисло сформулювати кредо майстра, людини-творця? …Людини, яка прямує своїм шляхом, не оглядаючись, не зупиняється перед життєвими обставинами, перебуває у стані повної самосвідомості, відсторонено спостерігає внутрішній потік емоцій, думок, образів, котрий іноді виходить на поверхню полотна, паперу, або втілюється у слові чи то звукові за допомогою вібрації нашої думки?
Психологія творчості – доволі складна царина у науці. Проте, вочевидь за цими формулами постають живописні чи то графічні образи, поеми.
Що може слугувати імпульсом для втілення образів?
…Роздуми, сни, згадка про минуле, очікування майбутнього, медитації на тему раю, голос совісті. Просторове мислення, стереометрія – один з факторів візуалізації, без котрого магічна по суті практика майстра-творця неможлива взагалі.
Серед ґвалту та вереску брехливих реклам ми живемо у час ностальгії по Справжньому, котре, звичайно, не таке галасливе. Ми живемо у час інтерпретацій положень культури, релігії та навіть науки. Тому моя естетика у нових творах не цурається цитат, алюзій та навіть втілення через віки деяких положень світосприйняття наших праотців.
Неспроста в серії «Легенда про троянду» та в картині «Золотий пил часу. Інфантильні парадокси величі» виникають руни. Вважалося, що руни мають неабияку силу, особливо ж, коли їх намалювати на тілі, вибити на камені, або начертати на папері чи то полотні. Руни були призначені для того, щоб розвіювати негаразди, зцілювати, захищати будівлю, людей, тварин - від навіювань злих чар, того ж самого Коронавірусу, бачити майбутнє та навіть відкривати зачинені двері. Здається, відкривати двері до паралельних світів, наближати диво – було і є найвищим завданням будь-якого з мистецтв.
Бессмертные
Их было двое. День раскрыт и вверен
И Ночь подарена широким жестом.
Открывши раз, мы отворяли эти двери
И снова - в измерении шестом
Куда стремимся, словно страстный прах...
Путь не страшит, развоплощенье, крах!
Живя под Тора топором, крестом ль
Увы, мечтаем не о том...
Не смажет Время ли, как слизь?
Бессмертной быть мне поклянись.
Мы станем трепетно желать
Чтоб всуе над Мечтой витать.
Душа твоя-моя слита
Чтоб знаки смертные сметать.
1 Февраля 2020 Года
Отож, органічно було звернутись до дещо переосмисленого канону іконопису візантійських часів у моїй «Берегині Полтавській», де постає образ так званої Володимирської Божої Матері, котру свого часу мародери викрали з Києва та привезли до Володимира в якості трофею. Нео-імпресіоністичні тенденції знаходимо у моєму пейзажі «Сказання про Ворсклу».
Монументальні монохромні фігуративні композиції, як, наприклад, «Двоє» у червоній тональності, навіяні супрематичними пошуками Малевича «біле – на білому». Майстер може універсально застосовувати розмаїті підходи та стилі для вираження своїх задумів, мусить експериментувати, проте, не пориваючи зовсім з Великою Традицією.
У своєму «Маніфесті наративізму» я визначаю:
«Принадність якісних абстрактних творів пов’язана зі спонтанним бажанням злитися з безкінечним, прояви якого ми можемо весь час спостерігати в Природі – мінливому мерехтінні полум’я, рухливих контурах хмар, танці відблисків на воді.
Художник-наративіст усе це має усвідомлювати та використовувати у своєму намаганні приєднатись до деміургічних процесів, наближаючись до Дао, котре у східній традиції розглядається символом змін та миттєвостей, Того, що не може бути пізнаним та зафіксованим у сталих формах.
Тому, з точки зору концепції наративізму, природні форми – не створені, вони виросли на противагу механічно створеним речам. Виросли зсередини сутності, котра не може бути пізнана як Дао. Виросли зсередини назовні, являючись результатом та розвитком своєї структури у напрямі від Цілого до Окремого, від Простого до Складного. Наративізм та об'єктивне мистецтво, принципи якого сформулював свого часу Г. І. Гурджиєв, по суті тотожні речі. Тож філософствування має сенс - спираючись на генетику та науку, яка займається вивченням роботи мозку. Не можна стати генієм не народившись з геніальним мозком. Проте можна народитись геніальним і стати ніким (якщо не гірше!), на собі зупинивши переможний хід поколінь. Тобто не еволюціонувати, невпинно працюючи над собою, однак деградувати. Бо є тільки два шляхи - вгору або донизу. Через сито Часу відсіються плевела "моди" і псевдогеніїв, які здатні продати як мистецтво себе голого у прозорому ящику (на публічний огляд), чи законсервоване власне лайно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910720
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2021
автор: Олег Мінгальов