Чомусь душа у мене випромінює неспокій
Я ніби відчуваю щастя, таке тендітне і глибоке.
Я ніби відчуваю радість, що вирватись на волю хоче
Але не можу я забути, що це на мить, не завжди точно.
Чомусь мої думки не можуть в захваті літати
Бо я не можу все забути, повинна про все пам'ятати.
Про тебе думаю, чекаю, постійно відчувати хочу
Сьогодні в мене є... А завтра я знову в самоті уночі.
Чомусь моє бажання відчувається не зовсім точно
Зі мною поруч ти буваєш, але тільки сьогодні точно.
Наш час закінчується швидко, бо у коханні лік втрачаєш
Коли мене обіймеш знову не скажеш, бо ти сам незнаєш.
Чомусь моє серце сумує, хоч всі моменти пам'ятаю
Я розумом все знаю, чую, не зможем вічно, але ще кохаєм.
Мости кохання розійдуться, колись ми більше не відчуєм
Всього тепла і насолоди... Такого як ти не зустріну, чуєш?!
Чомусь не хочу я чекати, бо ти мені даєш, що треба
Я буду дуже сумувати, це буде лиш моя потреба.
Щасливий будеш ти, я знаю, я в неба точно це попрошу
Це буде... Але ми ще разом, люби мене частіше, бо я дуже хочу!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910754
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2021
автор: ІраБо