Тримай цю ніжну арфу, Купідон!
Й до долу тихо сповз льняний хітон.
І плащ розстібнуто, і пектораль,
А погляд прикривала з дум вуаль.
Я роблю крок у Всесвіт, у мою ікону,
Немов в сакральне, першородне лоно.
Зоряні туманності, немов перина,
І шепіт тихий медом в душу лине...
Шкода, що повертатись треба знову.
За муром скиглять мрії і планують змову,
Й думки в ланцюг моралі проросли блудливі,
І поет втрачається в нервовім зриві.
Дай поцілую у вуста і обійму, мій друже,
З тобою я сама собою, а не Муза,
А ще перо даруй сіреньке з гусака,
Ти не байдужий так мені, я напишу тобі листа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910781
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2021
автор: олена гай