Поспішаю до явора
Я в журі кожен раз.
Може він про коханого
Зможе щось розказать.
Запитаю у явора
І про пекло, й про рай,
Де шукати коханого,
У який іти край.
Попрошу дуже явора
Все мені розказать.
Чи не важко коханому
Під землею лежать.
Про щось тихо шепочуться
Яворові гілки,
Їм напевне не хочеться
Ворушити думки.
Прихилюся до явора
І його попрошу,
Передав щоб коханому,
Що його я люблю.
А листочки на яворі
Шелестять, шелестять.
Вони зможуть коханому
Про любов передать.
І сумую, й до явора
Кожен раз я спішу,
Ніби знов до коханого
На побачення йду.
Промовляю до явора
Я найкращі слова.
Хай повіда коханому,
Що любов не вмира.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910851
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2021
автор: геометрія