блідими силуетами мерців,
цитатами на вигаданій мові,
калюжами мастила/бруду/крові
сновидців спокушають злі жерці_
>
останні із прийдешніх поколінь
трясуться в наркотичному гіпнозі,
ковтають вічних істин прісні сльози,
зриваючись на змучене амінь_
>
приречено топтати межі ці
прирученим безсилими богами
стандартним функціям завислої програми
з обличчями у сажі чи муці_
>
куди і звідки_ де поводирі_
до хмар та ниць гнилі дороговкази_
наступних в черзі жалить струмом сказу
під спалахами чорної зорі_
>
хімічним змором бісових кадил,
тягучим співом вітру між розламів,
крил гострих оплесками у зневіри храмі,
туманом фосфорним над вирвами могил_
>
сновидців зустрічає лабіринт_
це білий шум чи регіт мінотавра_
порожні очі їх, тотожні тавра
де навхрест-хрест з нарцисом гіацинт_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910858
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.04.2021
автор: Ки Ба 1