[i]Мутує вірус… ми сьогодні тільки разом
Повинні світ тримати на плаву.
Не допустить по всій країні біль Донбасу –
Відвести мудро третю світову.
У кожному із нас негаснуча надія:
Спинити руку, що здіймає ніж.
І щире серце у молитві дню радіє:
Не буде гірше… бо куди вже гірш?
Із телебачення вже котрий рік новини,
що після них я просто не засну.
Дай Боже милостивий, зберегти країну,
Вклади нам розум обійти війну!
В країні Незалежній, де зростають діти,
Сім років воїн землю боронить.
Несуть птахи весну і просять перелітні:
«Тримаймось миру! Досить вже війни!»
Щоб в золоті полів – свого не втратить сина,
Щоб він не впав від кулеметних черг,
Хай хліб ростить на славній мирній Україні –
А не сльозою матері тече.
Ми тридцять років будували незалежність,
Випробувань зазнали й лихоліть.
Дійте ж, керманичі, сьогодні обережно –
Задумайтесь про жертви людські теж Ви,
В ім'я майбутнього: війну – спиніть![/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911007
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.04.2021
автор: Білоозерянська Чайка