Я дякую, Небо, за те, що ти є,
За простір, що втримує нас у цім світі,
За світлу Зорю — кожен ранок встає,
Розмай, що втішає весною у цвіті!
За гори, долини, моря і поля,
За хмари, які порятують у спеку,
Підживиться ними і наше земля —
В туманних дощах відведе небезпеку.
І за міжсезоння, й чотири пори,
Які розважають красою у році.
Ви дивитись пильно на мене згори,
Я ж — крапля маленька на Вашій долоньці!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911034
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.04.2021
автор: Lana P.