Бувальщина життєва рядова,
Таких шодня буває ген-ген скільки.
Весна, вольєр, гормони б’ють сповна,
Їх песик Барсик відчуває тонко.
Онучка приїхала до нас з столиці,
Помітила, що хоче він на волю
І радить: давай влаштуємо собаці,
Дідусь, пікнік веселий пречудовий.
Гуляємо на стадіоні дружно –
Наш дог спортсмен ще той завзятий,
Мотузка натягнулася вся пружно –
І ми лиш хвіст побачили кудлатий.
А вже за мить, нестямний крик лунав:
(Прокинувся інстинкт мисливця в ньому)
В сусідки качку в люті загризав,
Не підпускав до себе він нікого.
На другий день несу в кишені гроші –
Компенсувати збиток матеріальний.
Які ж слова почув!, як сни хороші:
Від вас їх не візьму – бо маю борг моральний.
Красу ми звикли бачити у квітці,
В сніжинці, що на склі після завії,
У хмарці, що гойдається на сонці
Та є вона іще - у вчинку й дії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911052
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.04.2021
автор: Естет зі стажем