Принесла Лариса крису
І назвала – Дора.
Криса вміла мити писок,
Але з’їла штору.
Збиток Дорі і Ларисі
Не вибачить мама.
Вирок зачитали крисі:
На село, з речами.
У бабусі кури, гуси,
Кролі і вутята.
Вусом кіт веде в напрузі:
Крису несуть в хату.
Провела сім’я нараду
Дійшли компромісу:
Дора жити буде рада
В бочці із заліза.
Так щурів не доглядали
У селі цім зроду,
Та невдячна та злигалась
З місцевим бомондом.
Вийде Дора до сніданку,
А із-за сараю
Її друзі-сіроманки
Дружно виглядають.
Повернулась свійська криса
Раз з вибитим оком.
«Не вгледіли»,- баба з тиском,
Діду заморока.
Й зовсім зникла. Десь забили.
Мстили за покійну
Дід з котом. Щурі всі зникли.
Все. Живуть спокійно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911056
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.04.2021
автор: Пісаренчиха