Бійця сьогодні схоронили,
Ридає матір: “Боже, Боже”,
Це на Донбасі його вбили
Російські снайпери ворожі.
А у Росії інша мати,
Живе і мабуть що, не знає,
Що син поїхав воювати,
І десь чужих синів вбиває.
А якщо зна, у ту годину
Не треба буде сумувати,
Якщо помстяться її сину
За братську смерть другі солдати.
Нащо війна в нас на землі?
Не має в ній людської суті.
Щоб бавився в війну в Кремлі,
Московський цар - полковник Путін?
Щоб з його планами труна
Була б скоріше вже забита,
То може скінчиться війна
І ненависть несамовита.
Біда, єднайся Україна,
Бо гинуть і сини, і браття,
Хай буде зненависть єдина,
Шлемо Кремлю свої прокляття!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911164
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2021
автор: Виктор Ситниченко