Упиваюсь  морем  і  топлю  у  ньому
Свою  біль,  тривогу  і  свою  любов.
Набираюсь  сили,  вируша  в  дорогу,
Де  немає  галасу  і  складних  розмов.

Закриваю  очі  і  на  мить  я  вдома,
Поруч  рідний  батько  тепло  обійма.
І  в  цей  час  спокійно,  відпускає  втома,
Я  така  щаслива,  я  така  жива...

Тільки  жаль,  що  спогад  з  року  в  рік  тьмяніє,
І  ця  біль  у  серці  раз  у  раз  зроста.
А  душа  змерзає,  стогне,  кам’яніє,
Повернути  б  літо...  як  же  неспроста.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911301
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2021
автор: Olko