Син Піднебесної, філософ й гуманіст!
Із Сковородою долі надто схожі:
Частенько світ ловив обох у мандрах,
Державна служба й ласка божа.
Засновник світоглядної системи,
Проникнув в суть речей і сутністю їх став,
Мов сонцесяйну блиском діадему,
Природу і людину повінчав.
Людина – співвимірна силам Неба і Землі –
Центральне місце у Всесвіті займає.
Підхід до явищ і речей з позиції моралі,
Без цього думка людськості страждає.
Не роби нічого іншому того,
Чого ти сам собі не побажаєш.
Допомагати іншому у тому,
Чого ти сам хотів і досягаєш.
Благородство і обов’язок є стан душі –
Низька людина шукає лиш вигОду.
Правитель є взірцем чеснот усіх,
Його мета – служіння для народу.
Тож депутати, обрані народом!
Передусім, як склали ви присягу
На вірність.. Слухайте мою пораду:
Конфуція згадайте ви одразу,
До політехніки галопом поспішайте,
В бездонно-мудрі очі загляніть.
І в будні й свята про народ ви дбайте
І благородством душі освятіть.
А для обрамлення ще маю лиш додати,
Про схожість і тотожність мудреців -
Якщо не хочеш нудно працювати
Споріднену роботу шукай мерщій.
; ; ;
Конфуцій бив набатом в дзвін,
Його почув Ден Сяопін:
Наївся же китаєць рису сповна ,
Світ вже засипають його жорна…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911360
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2021
автор: Естет зі стажем