що б ти робив, якби частка тебе самого
відділилася й полинула за вітром?
й вогонь минулих днів горів би лиш для того,
щоб твоя тінь вела тебе все далі й далі звідси?
в долині смертельної темряви сталися дивні новини,
й здається, майбутнє ще не минуло,
а сьогоднішній день – не настав.
біжи та стрибай. поринь в ураган, не думай про біль.
вижени з себе свій розум, як виганяють диявола.
коли ти розплющиш очі, побачиш цей світ, як є:
ти побачиш, чого варті їхні обіцянки:
скрізь – кривава брехня, зневіра й розбиті мрії.
там наша тиша кричить: "ти живеш у машині часу!"
можеш сам обирати, де твоє місце й час!
десь ти ніколи не був, когось ти ніколи не бачив –
це все – тимчасове. тебе розривають бажання,
та коли ти поділишся на мільйон маленьких частинок,
всі вони з вітром полинуть до твоєї маленької леді.
що ти тоді робитимеш? просто лови той вітер,
і хай тоді вогонь минулих днів
горить ясніше. тінь тебе провадить,
щоб вивести з темряви ночі цієї долини смерти.
а потім, коли ти розплющиш очі, побачиш цей світ, як є;
побачиш себе обплутаним духовними ланцюгами
в зеленій долині привидів, де брехня росте, як трава.
чую твій крик. ти навчився кричати мовчки:
ти живеш у машині часу, ти мандруєш тисячу років,
нікого не обходить, куди ж ти насправді йдеш.
доля тебе провадить, де ти ніколи не був,
і навіть не знаєш, чи був там колись насправді.
ми живемо у всесвіті, в великій машині часу.
не дивно, що нам вдається лишатися, ким ми є.
тепер випадає стати, ким не були ніколи,
й побачити щось, чого раніше ніколи не бачили
time machine, black sabbath
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911476
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2021
автор: mayadeva