Безмежний світ, важкий, але й цікавий,
А в мене цвіте яблуня в садку,
І я живу, й за всим спостерігаю
І білий світ, й природу я люблю...
Природа ж нас нікого не питає,
Кому і що любить, чи не любить...
І дуже часто у житті буває,
Що без любові сил немає жить...
Чого тільки в цім світі не буває,
В моїх думках онуки, діти й ти...
Коли пора цвітіння наступає,
То яблуня не може не цвісти...
Кожен по-своєму любити вміє,
Розчарування треба вміти пережить...
Любов - Надію й Віру укріпляє,
Якщо умієш віддано любить...
І я люблю, й любитиму до згину,
Сльоза моя солона і терпка,
В розлуці, я до тебе в мріях лину,
Ніщо мене в любові не злама...
Онуки й діти, й правнученька перлинка,
Так жаль, що не побачив її ти...
У кожного з онуків, вже своя стежинка,
Працюють всі, досягаючи мети...
Чого тільки в цім світі не буває,
В моїх думках онуки, діти й ти...
І хоч тебе в цім світі вже немає,
Все ж яблуня не може не цвісти...
Живу одна і білий світ сприймаю,
Таким, як є у мене на виду...
Дітей й онуків завжди виглядаю,
І доглядаю яблуньку в садку...
На цвинтар я сьогодні вже сходила,
Порядок навела й до тебе говорила,
Наша сосна там голову схилила,
Й сумною як і я вона була...
Чого тільки в цім світі не буває,
Ти за життя моє, мене прости! ...
Коли пора цвітіння наступає,
То яблуня не може не цвісти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911504
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2021
автор: геометрія