На килимку зеленім із барвінку
Квіточок-очей така блакить,
Він простеливсь від хати і до хвіртки
Та нікому по ньому вже ходить.
Бо за межу пішли матуся й неньо,
А діти й внуки мешкають в містах.
Лише отой барвіночок зелений
Нагадує, що тут хтось проживав.
І мальва, наче пташка легкокрила
Зринає вгору. влітку ще цвіте.
А хата біла, хоч і похилилась,
Але терпляче жде іще гостей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911512
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2021
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський