Світлій пам’яті М.Т.Рильського. «Максим Золоте Серце»
Я із римою знаюсь давненько,
Саме з нею красу пізнавав.
Хоч робити було це важкенько,
Якщо чесно – рядки римував.
І про строфи я знав щось туманне.
І метафор не відав краси.
Й порівняння тікали від мене,
як ті бджоли в передвісті грози.
А прозріння настало тоді лиш,
Коли Рильського я прочитав:
В «Поетичнім мистецтві» лунає,
В зрілім віці поетом він став:
«Лише дійшовши схилу віку,
Поезію я зрозумів,
Як простоту таку велику,
Таке єднання точних слів»
Це настінная книга поетів,
Маніфест і прогама до дій,
«Слова повинні буть покірні
Чуттям і помислам твоїм,
І рими мусять бути вірні,
Як друзі в подвигу святім»
Відкриваю я книгу для злетів.
І хапаю думок цілий рій:
«Свій парус ладячи крилатий,
Пливти без компаса не смій!..
Світ по-новому відкривати,
Поете, обов'язок твій!»
19.03.2021року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911536
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2021
автор: Естет зі стажем