Скажіть мені, хіба не диво се,
Коли з нічого квітка виростає,
До сонця пнеться, барви набирає?
Що жде її, не відає, не знає,
Росте собі поволеньки і все.
Скажіть, як вона може так (агов!):
У сон вкладати і нести безсоння,
У зливу й бурю, хоч вона й не сонях,
Тепло тримати й віру у долонях?
А може! І звуть квітку цю любов!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911553
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2021
автор: Крилата (Любов Пікас)