осипається штучний цвіт_
захлинається вітром вечір_
неба ницого целюліт
багряніє від кровотечі_
>
ціпеніє крива душа_
чавить кислу сльозу спокути_
хитро лащиться_ як чужа_
з ким їй лінію долі гнути_
>
кого вийде позбути сну,
нашептавши соромних істин,
заманивши в пітьму масну
щоб за серцем і мозок з’їсти_
>
осипається штучний цвіт_
проступає всесуща гуща_
на холодний як лід граніт
долу черепа шкаралуща_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911612
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.04.2021
автор: Ки Ба 1