Вишивала мама долю на сорочці,
Щоб жилося добре сину її й дочці.
Вишивала мама, ще й пісень співала,
Щоби доля щастям їх оберігала.
Маки для Орисі, жолуді Максимку,
Синє небо з висі вдивлялось в картинку.
Сонечко промінням доторкалось радо,
Доносилась пісня з вишневого саду.
Неначе тумани по землі стелилась,
А тоді у небо журавлями звилась.
Нехай чують пісню гори і долини,
Хай звучать трембіти звуки з полонини.
Вишивала мама у думках молилась,
Господові в ноги низько поклонилась.
Бережи їх Боже завжди і усюди,
Нехай ця сорочка оберегом буде.
Нехай цвіт, що нині її прикрашає,
Теплом і любов'ю серце зігріває.
Мамина турбота, мами плідна праця,
Через вишиванку дітям передасться.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911615
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.04.2021
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)