[i]Біленька хатка влітку серед мальв,
Напровесні - в бузкових ароматах.
Чому на серце вкралася печаль?
Немає там кому нас виглядати.
За душі рідних тихо помолюсь:
У засвітах прабабця, прадідусь,
У білій хатці в мальвах та бузкові -
Дитинства миті втрачено казкові...
Мов душі рідних із біленьких хат
Втрачає цілі села Україна.
Роса на квітах – ніби їх сльозини:
- Життя минає… не вернеш назад…
... Бузок схилився в сумі до криниці,
Картина ця щоночі буде сниться.
/Надихнула картина Демиденка Олександра "Пирогово. Сонячний день"./
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911657
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.04.2021
автор: Білоозерянська Чайка