Під сонцем ходим приречено, тлінні.
Кладе вічність людей на кін смертей,
Що вершать чорні діла, гільйотинні.
Нікому віками не жити, як Прометей,
Прикро це забувають далеко і поряд.
Хто ж відновить сили свої, як Антей.
Любов'ю свій випрямляймо світогляд,
Стараймося при нагоді чинити добро,
Робімось мудрими, не згірш дів-наяд.
Не думаймо часто про власне нутро.
(Терцина)
5 лютого 2020 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911683
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.04.2021
автор: Володимир Кепич