Задиміли сади запашними димами,
засвітилися полум*ям білим сади.
Вперше тихе дівча не послухало мами,
поміж вишень пішло на закличне "прийди".
І не спинить ніхто молодого кохання,
як цвітіння не спинить ніхто у садах:
налетить, напливе,
обів*є без вагання,
закигиче, застогне,
зів*ється, мов птах.
Не тужу, не лечу за своїми літами,
бо назад повернутися не вговорю,
та коли навесні так запахне димами,
я шукаю між зір свою першу зорю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911705
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2021
автор: Рясна Морва