Так що...
Украли в тебе землю?
Махна дух запитав тоді...
Землицю прадідів
Политу кров'ю, древню...
Так хто ж такий отой крадій?
Осмілився крізь регіт капелюхів чорних
Крізь плескіт волохатих їх долонь
Що викорчовують хохлів вихлясті корні
Жінок та діточок ведуть в полон...
Махно задумався на мить...
Дух вольності хіба рабів манить?
Сірко од праху стрепенувся!
Он Байда Вишневецький мчить
Хмель-батько поправляє вуса...
Козацькії роди проснулись
Мов від струсу!
Ген лицарів костри
У піймах Ворскли та Сули
Де всякий голову остриг
Та й оселедця відпустив
Щоб каверзи підступних - в друзки
Крізь дзенькіт шабель
Сурми, хруст
Хребтів злочинців, ворогів
Що пали ніц, їдять щавель
А хто тікає - навздогін!
Землицею отож ласуйте...
Скальп митаря на поясі пасує.
Тож Зради язики в зади засуньте
Своїх панів, що нишком - цить.
22 Квітня 2021 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911741
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2021
автор: Олег Мінгальов