Промов вже нарешті, усе що хотіла сказати мені
Шепни або викрикни, дуже слова ті бажаю почути
Наді́шли листа, накресли ієрогліф на спітнілому склі
У твого мовчання занадто висока токсичність отрути
У твого мовчання багато причин, а ще більше передумов
Однією із них є моя безумовно холодна і вітряна вдача
Ти дивишся в сторону і я відчуваю нестримно, немов
утратив свій компас і голову крутить так сильно, неначе
зірвався з вершини гармонії і лечу в нікуди стрімголов
Лечу в нікуди стрімголов по шосе на незліче́нних попутках
Від мовчання подалі, подалі від тво́їх холодних очей
Чужі люди, міста, чужі радощі, втіхи, і смутки
Я не спатиму вічність, бо сон не годиться для моїх ночей.
Я здогадуюсь: «до» набагато чесніше, ніж «після»
Та коли випадковість зведе нас один на один
Нехай кожнеє слово твоє́ буде гострим мов вістря
Сподіваюсь, хоча для надій вже жодних причин.
01,21
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911752
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2021
автор: Аскет