Не моліться за тих, хто помер,
Помоліться за тих, хто є з вами.
Щось змінити є шанс лиш тепер,
Ну, а потім - діла йдуть за нами.
Не моліться до тих, хто помер,
Ви із Тим говоріть, Хто воскреслий.
Бог живий, Ним подолана смерть.
Усіх щирих почує Безмежний.
Не почує!? - Бог вухо створив!
Не добачить!? - Він дав тобі очі!
Бог чекає, щоб ти говорив
Вранці, вдень, Він не спить й опівночі.
Не обманюйтесь, мертві пішли
Й ви невсилі для них щось змінити.
Але поруч є люди живі,
Спонукайте їх Богу служити.
Ви за них підніміться вночі
Помолитись в тиші на колінах,
Щоби Бог промовляв до душі.
Помоліться за доньку і сина.
Помоліться, хай Бог тих спасе,
Хто живий і кого полюбили.
Хай до неба готує й веде.
Помоліться, в молитві є сила.
Не моліться за мертвих, ні, ні.
Ця ідея засліплює душі:
Гріх не хочуть лишати живі,
І до Бога холодні й байдужі.
"Хтось відмолить…" - О, друзі, не так!
"Є чистилище". - Люди, немає!
Зупиніться! Стоїть Божий знак:
Що посієш - прийдеться пожати.
«Але жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові, бо викуп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, щоб міг він ще жити навіки й не бачити гробу!» (Біблія, Пс. 49:7-9)
«І почув я голос із неба, що до мене казав: Напиши: блаженні ті мертві, хто з цього часу вмирає в Господі! Так, каже Дух, вони від праць своїх заспокояться, бо їхні діла йдуть за ними слідом». (Біблія, Об.14:13)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911770
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2021
автор: Лілія Мандзюк