йдеш пустелею темряви, що палає від краю до краю
чорним вогнем. – цей вогонь осяває тебе
і виявляє твої потаємні бажання.
десь є таке місце, де ти завжди хотів опинитися,
і воно, власне, тут. це – місце твоїх насолод,
що втікали від тебе раніше,
й ти плакав: куди ж ви втікаєте?
й ти зрозумів: те, що було недосяжним,
нині в твоїх руках. – так каже цей чорний вогонь,
що ніколи не згасне.
коли ти в'їздиш до темряви,
попереду в тебе – майбутнє,
а позаду – твоя історія; і раптом на думку спаде:
нарешті все правильно; ця ніч зловила мене,
і нарешті я можу не вірити моїм незрадливим очам.
втікай від святих, чиї незрадливі очі
налаштовано бачити гріх, але бачать лише тебе.
не слухай їхніх молитов, що змушують серце тремтіти,
не слухай їхніх співів, що зманюють і спокушають:
вогонь, що всередині в тебе, знає тепер той страх,
котрого не знав раніше; він знає смерть, як світло,
– те світло здається пітьмою.
ті прочани, що в нашому світі на прощі,
чули, як гавкають небесні хорти на небі.
коли увіходите в темряву, попереду в вас – майбутнє,
а вашу історію можна покинути біля порога.
цей звичай вам може здаватися дивним і навіть дикунським,
та це – як природа речей, церемонія вашої смерти.
а якщо ви не вірите вашим очам,
ви чините згідно зі звичаєм,
бо все, що вони вам кажуть – то очевидна брехня.
я, якщо хочете знати – свідок цих часу та місця
невмирущих, незмінних, нестворених і нерухомих.
тут мій притулок і прихисток, більш я ніде не буваю.
називайте мене вашим сном, провідником та свідком
i witness, black sabbath
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911771
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2021
автор: mayadeva