Нерви – побита іржею, подряпана криця.
Скроні і чуба ледь-ледь притрусила пороша.
Просто... зненацька, коли тобі стукає тридцять,
хочеться в тиші згадати щось тепле й хороше:
усмішки друзів, мандрівок рябі кінострічки,
юність, дитинство "пузате", на спогади спершись...
Визнавши раптом з однолітком, з першим зустрічним:
ви – покоління, що всюди відзначилось першим.
Першим народжене вже в незалежній державі.
Першим пройшло ЗНО. Першим вивчило мову.
Першим – під кулі... в мороз... на Майдані... дрижало.
Першим уздріло країну, народжену знову.
Першим по тому відчуло війну і досаду,
в розквіт чуми стріло кризу середнього віку.
Просто коли зустрічаєш четвертий десяток, –
вперше віч-на-віч дорослим стаєш чоловіком.
Просто коли ще не в хаті стоїш – на порозі
власного, третього вже, як не як, ювілею,
криз, пандемій, воєн – свіжих,
стоїш, мов на розі,
можна вважати "тридцятку" значним привілеєм.
Часом здається: ще купа попереду звершень,
маса чудес і дівочих сердець заіскриться...
Маєш,
"Один. Дев'ять. Дев'ять. Один",
свіже "вперше":
вам цьогоріч з Україною сповниться тридцять...
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911798
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2021
автор: Олександр Обрій