Схилив світанок довгий чуб над ставом,
Узявся сум зі сірих хмар плести.
Мені ж носити смуток не пристало,
Я маю сонце. І це сонце – ти!
Добово грієш променями душу.
Освітлюєш над прірвою мости.
Тягар усякий легко струшу,
Бо силу маю. І ця сила – ти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911799
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2021
автор: Крилата (Любов Пікас)