Своїй Землі ми діти чи байстрята?
Вона як матір ніжить нас весь час,
А ми поводимося з нею - гірше ката
І за цей гріх Господь карає нас.
Ні, не Господь - самі себе караєм,
Що ширимо навколо смітникИ,
Отруту в ріки і моря зливаєм
І гине все від людської руки.
Статистика підвівши справи грішні
Зробила висновки, як діє карантин,
Від нього цій землі не стало гірше
Вона змиває з себе бруд один.
А на землі рай має бути, люди!
Бо так хотів Господь і Божий син,
Ми стільки зла створили і облуди
Це попередження - не просто карантин.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911954
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2021
автор: синяк