Поламана, надщерблена, розбита.
Таку вже не зібрати, не з руки.
Одна така, від доторку прибита,
Розім'ята, мов згорнуті листки.
Сама така, неначе з того світу.
Чогось, комусь доводити. Мовчи.
От так би знов квітками дивоцвіту
Засипати весь всесвіт. І кричи.
Судомно так. Здіймайся понад хмари.
І тільки звуком серце звеселяй.
Пливуть вони, мов білії отари,
Що закрива собою вхід у рай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911995
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2021
автор: Ксенія О