надворі ще день, та вже насувається темрява.
ніч породжує страх, і кладе його на межі
– страх, солодший за мрію,
коли вся реальність – це ти,
моя непорочна омано.
сочиться отрутою втомлений дух: о фортуно!
обертай своє колесо! фортуна сміється: [i]ні[/i].
милішою стала від світла дня тінь твоєї душі,
моя бездоганна омано.
серце б'ється приречено. ні, вже не буде вільним.
там, де була любов, нині – дзвінка порожнеча;
вона в моїй голові, як відлуння та віддзеркалення
самої себе – чи я сам зачарований раб,
що бажає безцінних снів на лоні моєї омани.
час минає і котиться. надворі то день, то ніч.
я знаю: це суперечить засадам моєї віри,
та щоранку знов повертаюся до себе, немов додому:
сяє сонце, співають птахи; дух, що в мені, знов бреше;
сам я – такий розгублений та втомлений, ніби й не спав
immaculate deception, black sabbath
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912028
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2021
автор: mayadeva