Була весна, цвів квітень і буяв,
В цвітінні вся земля немов молилась,
Та третій Янгол у сурму заграв,
У трави чорна зірка покотилась.
І плачуть згірклі роси про біду,
І враз весь білий світ зробився чорним,
Людина цю придумала війну,
І смерті закрутилися вже жорна.
І стало місто-привид на землі,
Як спомин людям про їх рук творіння...
Не всі народжені лишилися живі,
Земля ще родить радіації насіння.
Кричать у небо села і міста,
Лиш саркофаг стоїть над полем битви,
Червоний ліс уже зеленим став,
Сурми четвертої чекаємо в молитві.
Зірками - душі пращурів з пітьми,
Ще вогник свічки і молитва до ікон...
Зробили висновки...? Чи стали ми людьми...?
Щоб головним - Господній був закон.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912054
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2021
автор: синяк