Я там росла, де голови зложили
Славні сини і воїни УПА,
Гурбенський ліс їх братська тут могила:
Ніхто не знає всіх смертей числа.
Вони вмирали в тих лісах за волю,
Ніхто їх поневолити не зміг,
І чули Гурби:" Воїни до бою!"
Пролито тут і кров, і море сліз.
Там плакав ліс за кожним із Героїв
Тіла ховали хащі і трава,
Там народилась з іскорки малої,
Любов і Слава України вікова.
Про Гурби так важливо пам"ятати,
Багато таємниць тримає ліс,
Вони Герої, Воїни, Солдати,
Кожен любов до України в серці ніс.
Галина Грицина.
Я народилася і виросла в тих краях. На Гурби мій дідусь часто ходив по гриби. Тоді ще не було ні меморіалного комплексу, ні офіційних розголошень про цю битву. Та навіть через багато років дідусь приніс страшну звістку додому. Збираючи гриби натрапив на останки загиблого воїна. Тоді про це говорити було не прийнято. Але навіть будучи дитиною, я цю розповідь дідуся пам"ятаю. Вічна Слава Героям, що полягли за незалежність України!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912055
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2021
автор: синяк